Плитка біля будинку виглядає дуже красиво, акуратно і доволі статусно, адже цей матеріал не з дешевих. Перевага плиточного покриття ще й в тому, що воно довговічне і не втрачає своєї привабливості багато років. На дачі або біля приватного будинку ви можете викласти плиткою доріжки або навіть невеликі площадки. Робота складна, нелегка, тому до неї, зазвичай, залучають майстрів-плиточників. Оплата їх праці є висока, і залежить від кількості квадратних метрів плиточного покриття. Якщо витрачати гроші на майстрів не хочеться або немає можливості, то ви цілком можете вкласти плитку своїми руками, не наймаючи дорогих спеціалістів. Для цього потрібно бажання і певний досвід ремонтних робіт. А ще хороші інструменти.
Відносно довговічності, то багато залежить не лише від якості самої плитки, а й від того, на яку основу ви її виклали. Якщо не буде дотримано певної жорсткості і міцності основи, то з часом плитка може дати тріщини. Ну і, звичайно, дуже важливий і прилад, яким ріжуть плитку. Можна це зробити болгаркою (що є досить поширеним способом), але спеціальний плиткоріз для кам’яної плитки дасть результат набагато кращий. Ні сколів, ні зазубрин, ні кривизни – саме так виглядає плитка після розкроювання її станком-плиткорізом.
Про те, як викласти плитку біля будинку чи дачі своїми руками, і отримати рівне і красиве покриття, ми розкажемо в даній статті.
Яку плитку кладуть на вулиці
Існує спеціальна тротуарна плитка – саме її викладають на присадибній ділянці. Іноді таку плитку називають бруківкою, але це різні матеріали, як за розміром і формою, так і за складом. Тобто, доріжки і площадки, якими ви будете ходити, вкладають саме із тротуарної плитки.
Проте на вулиці, біля кожного будинку чи на дачній ділянці є ще й сходинки, бордюри біля клумб, можливо, і колони чи інші архітектурні споруди. Одним словом – щось таке, що тротуарною плиткою не викладеш. Щоб створити красу і гармонію на приватній території, використовують і керамічну плитку. Часто нею оформляють і фасад будинку – частково, знизу або по кутах. Це спрацьовує в якості декору, а ще й дає захист зовнішніх стін від вологи, грибка, обвітрювання.
Таку керамічну плитку на вулиці кладуть так само, як і в будинку всередині. Тобто, якщо ви вкладали в себе керамічну плитку у ванній кімнаті чи на кухні, то легко справитесь з таким завданням і на вулиці. Лише клейову суміш потрібно брати спеціальну. На ній має бути помітка – для зовніщніх робіт. Такий клей морозостійкий, не вбирає в себе вологу і є дуже еластичний.
Для укладки керамічної плитки на вулиці, вам потрібно, як і при внутрішніх роботах, очистити поверхні від пилу і бруду, вирівняти їх. Плиточку притискаємо, щоб не відвалилась. А шов затираємо вологостійкою сумішшю. Потрібно брати дорогу вискооеластичну суміш, щоб шви не деформувалися з часом.
А от зовнішня укладка тротуарної плитки – справа набагато складніша. Це покриття повинно бути розраховане на те, що по ньому будуть постійно ходити люди, а, можливо, і машини їздити. Тому укладка повинна бути міцна і надійна, щоб витримувати щоденні навантаження.
Якісно вкладена плиточка не буде роз’їжджатись під ногами в дощ, як, наприклад, гравій. Буде виглядати доглянуто і естетично. Тому про те, як її укладати, ми розкажемо більш детально.
Підготовка до вкладання плитки на вулиці
Перш за все, визначимось, яка поверхня має бути для укладки тротуарної плитки. Адже, якщо керамічну плиточку ми кладемо на якусь певну основу – бетонну або цегляну, то поверхня для укладки вже готова. А от тротуарна плитка кладеться туди, де під ногами ґрунт. Тобто, для її ефективного встановлення, потрібно замінити основу, а саме – замість ґрунту покласти основу з цементу і піску.
До таких робіт необхідна грамотна підготовка. Спочатку готуємо інструменти та різне обладнання, яке буде потрібне нам в процесі роботи. Ми підготували для вас приблизний список такого обладнання. Проте, ви завжди можете його змінити або розширити, адже все залежить від величини плоші і рівня складності тих завдань, які ви поставили перед собою. До нашого списку для стандартних робіт ми включили:
- Кілочки і шнурки (вони потрібні для розмітки);
- Резиновий молоток (щоб не пошкодити плитку);
- Рідинний рівень – для рівної укладки;
- Трамбовку – для трамбування грунту, гравію, піску. Це може бути професійна вібронога чи віброплита, якщо ділянка велика, або ж звичайне дерев’яне поліно з ручкою – цілком пристойна трамбівка;
- Підручні побутові інструменти – лопата, віник, туфля;
- Труби дюймові – ними зручно організовувати робочі зони (смуги для укладки).
Із матеріалів нам буде потрібно:
- Безпосередньо сама плитка;
- Бордюри (це не обов’язкова умова, але саме вони тримають покриття, не дають йому розповзатись);
- Пісок, цемент, щебінь – це все матеріали для основи;
- Геотекстиль – це технічне полотно, яке не дасть проростати траві і бур’янам. Адже рослини (хоч які вони ніжні і слабкі на вигляд) також можуть зруйнувати плиточне покриття.
Ще потрібні інструменти. Тут не забудемо про улюблену болгарку, а також розкажемо вам про інші прилади, якими ріжуть плитку. Це ніж-гільйотина, а також електричний станок-плиткоріз.
Підготовчі роботи
Покроковий алгоритм підготовчого етапу такий:
- Розмітка. Вбиваємо кілки (дерев’яні або металічні) по периметру. Перед цим розраховуємо, де буде проходити відтік для води (вона появляється під час дощу і при таненні снігу). Вода, як правило, відводиться в бік вулиці, тому основу так і будемо робити – з невеликим нахилом в цей бік. Два кілки – по кутках своєї площадки, а два – вище. Натягуємо по них шнур. Ось вам і наша робоча зона.
- Рівень. Рівень виставляємо по горизонталі між перщими кілами (ті, які з боку вулиці). Горизонтальний рівень в бік будинку робимо з підйомом (це і буде нахил для стікання води). Підйом не повинен бути різкий. На метр – 5-6 міліметрів. Тобто, якщо відстань 5 метрів, то перепад висоти становитиме 2,5-3 см, якщо 10 метрів, то 5-6 см.
- Чистимо грунт. Знімаємо верхній шар (там, де є дерн). Це робимо лопатою Якщо є дерн, то зчищаємо 15 сантиметрів, а далі ще і знімаємо шар грунту. Глибина зняття 25-30 сантиметрів.
- Замінюємо землю гравієм. Цей проміжок потрібен, щоб відводити воду. Але не повністю на всю висоту, а на 10-15 сантиметрів – приблизно половина викопаних виїмок. Фракція – дрібнозерниста. До 2 см. Трамбуємо.
Підготовчі завдання виконані – можна класти вже саму основу.
Укладання основи
Етапи такі:
- Пісок – на 25-30 см. Трамбуємо.
- Кладемо геотекстиль.
- Суміш. Її робимо з піску та цементу. Пісок трохи змочуємо водою. Співвідношення: 6 частин піску до 1 частини цементу. Для невеликих площадок кидаємо суміш шуфлями, відмірюючи пропорцію. Для більших – міряємо відрами, або й мішками.
- Дюймовими трубами розмічуємо робочі зони – смуги, приблизно по півметра ширини.
- Сюди викладаємо готову суміш піску і цементу. Рівняємо. Трамбуємо. Маленькі площадки – колодою з ручкою, а більші – віброногою або ж віброплитою.
Укладання плитки
Якщо основа зроблена грамотно, то укладка плитки – це вже не так і важко.
Для цього виконуємо таку послідовність дій:
- На піщано-цементну основу (добре утрамбовану) кладемо плиточки і зверху добряче пристукуємо їх резиновим молотком, кожну. Так, наче, вбиваємо цвяхи в стіну.
- Потім заробляємо шви. На кожен шов насипаємо нашу підготовлену суміш. Потім віником замітаємо, щоб забрати залишки.
- З часом ці шви затвердіють і створять цілісне покриття. Часто майстри обробляють шви між тротуарною плиткою або бруківкою ще і кварцовим піском. Це декоративна обробка. Виглядає красиво і доглянуто.
- Якщо кладете бордюри, то їх встановлюють по краях. Для них викопують окрему траншею і засипають піском. Її глибина – одна третя бордюру. Зазвичай, це 5-6 сантиметрів глибини. Для того, щоб закріпити бордюри, готують розчин із цементу і піску, у пропорції 1 частина цементу до 3 частин піску.
Чим можна різати плитку
Отак виглядає процес укладання плитки біля власного будинку – крок за кроком. Але ми свідомо упустили один важливий етап, тому що хочемо розказати про нього окремо. Мова йде про інструменти для різання плитки. Адже не всі елементи плитки стикуються ідеально – іноді потрібно підрізати, підпиляти в потрібний розмір.
Для цього використовуємо один із інструментів:
- Болгарку на 2 кВт з алмазним диском до 23 см в діаметрі. Підійде для невеликих об’ємів робіт.
- Спеціальний плиточний ніж-гільйотину.
- Станок-плиткоріз.
З кожним інструментом потрібно дотримуватись правил безпеки і вміти ним різати.
Як різати болгаркою:
- Одягнути окуляри та рукавиці. Захист очей і рук дуже важливий при різі каменю болгаркою.
- Дуже добре зафіксувати плитку.
- Намалювати лінію пропилу. Можна посипати піском – це полегшить хід машинки.
- Ріжемо – від себе. На краях пропилюємо трохи глибше, ніж посередині.
Як різати гільйотиною:
Для більших площадок, де потрібно різати багато, використовуємо гільйотину. Це такий ручний станок, який має в конструкції стіл і направляючі. Ріже плитку за допомогою ножа. Управляється ручкою. Комфортний тим, що дає мало пилюки – болгарка ж видає цілі хмари кам’яної пилюки. Процес пиляння гільйотиною такий:
- Кладемо плитку між ножем і поверхнею стола.
- Натискаємо ручку і запускаємо ніж.
- Ніж з величезною силою падає на плитку.
Щоб не травмуватись і не розколоти плитку, на ручку тиснемо повністю, а не лише на її кінець. Уважно також спострерігаємо – чи не затупий ніж. При тупому ножі плитка дуже сильно гріється, а зріз виходить грубий.
Плиткоріз для кам’яної плитки: як різати, і в чому його переваги
Цей пристрій ріже також алмазним диском, як і болгарка. Проте, він спеціально сконструйоований для розкроювання тротуарної плитки, а тому ефект дає набагато кращий. Переваги плиткоріза:
- Безпечний у використанні.
- В ньому плитка фіксується на столі дуже міцно.
- Робить розрізи: поздовжні, поперечні і під потрібним кутом.
- Краї акуратні, без щербин.
- Є водяне охолодження, що усуває пилюку і не дає матеріалу і мотору перегріватись.
Працюємо з плиткорізом так:
- Укладаємо плитку між опорами. Фіксуємо. Вістань між лещатами і направляючими може встановлюватись в діапазоні від 7 до 22 см.
- Включити, почекати, доки диск набере оберти.
- Опускати ріжучий круг на плитку. Коли він торкнеться її, натиснути ручку. Якщо диск дуже іскрить при різанні, то він затуплений. Потрібно замінити.
- Коли розкроювання закінчено, виключити мотор. Повернути ручку в своє положення.
Коли ми ріжемо болгаркою чи гільйотиною, то зріз виходить нерівний, із зазубринами. Якщо викристовуємо плиткоріз, то край плитки акуратний, але не ідеальний. Тому потрібно довести його до досконалості. Для цього використовуємо наждачний папір, напилок чи шліфувальну машинку. Можна і ту ж саму улюблену болгарку, лише поставити на неї шліфувальний круг.
Як бачимо, процес укладання плитки трохи складний, він потребує і підготовки, і обладнання, і інструментів, і будівничого вміння. Але добре підготувавшись та виконуючи роботу крок за кроком, можна укласти вуличну плитку своїми руками. Лише врахуйте, що така плитка, хоч і виглядає міцною, насправді – дуже крихка при її розпилюванні. Тому проводьте ці роботи обережно і акуратно, дотримуючись правил безпеки.